О, як це є сумно – назавжди без Того,
В кому дійсно милість, втіха, допомога.
Як насправді страшно без Христа лишитись,
І поза дверима раю залишитись!..
О, як дійсно страшно без Христа блукати
На дорогах грішних, тіло вдовольняти,
А в одну хвилину правду зрозуміти:
Пізно… Уже пізно гріхи залишити…
О, як страшно-страшно Бога відкидати,
Його милість й ласку проігнорувати.
Як печально й скорбно по смерті пізнати,
Що Христа відкинув, не схотів прийняти.
Хто там допоможе, захистить, пригорне?
Бог у мить понизить всяке око горде.
Коли ми прийдемо до Христа престолу,
То усі впадемо перед Ним додолу.
Страшно, о як страшно тоді зрозуміти,
Що, живучи в світі, ти любив грішити.
Не хотів про Бога й суд правдивий чути,
Не дозволив Спасу серця досягнути.
О, як страшно-страшно без Христа лишитись!..
Друже, поспішай з Господом миритись!
Розкажи Ісусу про гріхи, що маєш,
І Його любов й прощення пізнаєш.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
А я не жалею. - Николай Тарасюк Узок и тернист путь христианина, как и предупреждал Господь Своих учеников в Евангелии от Иоанна, гл.15:
"Если бы вы были от мира, то мир любил бы свое; а как вы не от мира, но Я избрал вас от мира, потому ненавидит вас мир. Помните слово, которое Я сказал вам: раб не больше господина своего. Если Меня гнали, будут гнать и вас; если Мое слово соблюдали, будут соблюдать и ваше. Но все то сделают вам за имя Мое, потому что не знают Пославшего Меня".
Но я не жалею...
