Когда же приидет Он, Дух истины, то наставит вас на всякую истину
Когда Ты подойдёшь и обнимешь меня
Я услышу, как ангелы в небе поют
Омываюсь потоком святого огня
Дух Святой Утешитель спасибо за труд
О Посланник Желанный, Ты сердце Отца
Тобой Бог даровал нам Себя до конца
Ты любви воплощенье Иисуса Христа
Пред Тобой заграждаются злые уста
Дух Святой Твоё слово превыше времён
Ты приносишь отраду в спасённых сердца
Крестишь в тело Христово кто с Богом пронзён
Кто несёт как награду колючки венца
Слышу крики толпы и рычание львов
Извиваясь в огне Алиллуйя кричу
Нерушимы столпы церкви 20-ть веков
Дух Святой стать я с ней в строй единый хочу
Дух Святой осуждён Тобой вор, клеветник
Что шипит : человек уже пал навсегда
Был Спаситель пронзён, Духом в людях возник
В их сердцах горит церкви святая звезда !
Дух Святой Ты Дух церкви служители тьмы
От нерона до маркса поверженны в прах !
И сейчас мира князь ослепляет умы
Кто предав Церковь — мать, потерял Божий страх
О Посланник Желанный, Ты — сердце Отца
Тобой Бог даровал нам Себя до конца
В Церкви Ты — Утешитель
Вне грозный судья
Только в Церкви исполнен Тобой буду я.
Комментарий автора: Когда же приидет Он, Дух истины, то наставит вас на всякую истину
сергей рудой,
сша
55 лет христианин.
Пока горят мои глаза
Пока ещё дышу
Пока не высохла слеза
я для Христа пишу !
Прочитано 2016 раз. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
